Колишній голова Державної судової адміністрації Олексій Сальніков дав пояснення щодо звинувачень у шахрайстві і підбуренні до надання неправомірної вигоди.
Громадянин Олексій Гончар заявив у НАБУ, що посадовець підбурив його до передачі хабара суддям Верховного суду. Під контролем правоохоронців 5 березня 2023-го він передав Сальнікову 7,5 тисяч доларів.
НАБУ не вдалося задокументувати, що Сальніков відносив гроші комусь із суддів. 26 липня 2023-го в голови ДСА провели обшук і грошей з хабара не знайшли.
Даючи показання на Сальнікова, Гончар стверджував, що мав із головою ДСА незаконні спільні заробітки, у тому числі за рахунок бюджету, землі, будівель. Але зʼясувалося, що Гончар був громадянином РФ і має у Росії багате кримінальне минуле. В Україні він тричі змінював прізвище і сьогодні звинувачується українськими правоохоронцями у земельних махінаціях та шахрайському заволодінні коштами.
Сальніков послідовно не визнавав вину і говорив, що справу сфабрикували і Гончар мав свої причини зіграти в цьому роль.
У засіданні Вищого антикорупційного 28 травня колишній очільник ДСА озвучив власну версію подій.
Свою розповідь він почав із обставин знайомства з Олексієм Гончарем. За його словами, це сталося наприкінці 2015 року або в 2016-му. Сальніков ходив на зустріч із двома народними депутатами, де також був Гончар. Тоді біля Гончара було дуже багато охорони. Новий знайомий казав, що займається бізнесом і має власні юридичні компанії. Нардепи на запитання про Гончара відповіли: «Це наш колега». Сальніков навіть записав контакт Гончара у своєму мобільному телефоні як «Олексій депутат».
Чоловіки обмінялися телефони і одного разу Гончар запропонував йому зустрітися. Це було в офісі Гончара, вони спілкувалися на побутові теми. Там же Сальніков, начебто, вперше побачив Князєва, тоді ще суддю Миколаївського окружного адмінсуду. Каже, що це була така «мимолітня» зустріч. Із Гончарем, як пояснив Сальніков, вони час від часу зустрічалися і відносини в них були товариські. При ближчому знайомстві Гончар розповів, що не депутат, а бізнесмен: «Начебто олігарх, тільки не публічний».
— Потім я приїжджав до нього (до Гончара — ред.) додому. Він мене теж дуже порадував, тому, що, як він каже в матеріалах НСРД, його дім коштував мільйони доларів. Для мене це було… Я працював (у Фонді держмайна Миколаївської області — ред.) і постійно займався самоосвітою. У 2016 році регіональне відділення, яке я очолював, зайняло перше місце в Україні. З того часу постійно було пропозиції щодо різних конкурсів у місті Києві. При спілкуванні часто з Гончарем обговорювали це питання і він постійно говорив, що може допомогти. Але я не сприймав це серйозно.
Як переконує Сальніков, він не планував залишати Миколаїв. Але у 2018 році відвідав Київ і дізнався, що Миколаївське і Одеське відділення Фонду держмайна обʼєднають в одну юридичну особу. Сальнікову, нібито, пропонували, посаду першого заступника. Але він все одно був засмучений, бо хотів працювати самостійно. Того ж дня він випадково зустрів Гончара і розповів, що сталося. Гончар одразу повідомив, що у Територіальному управлінні Державної судової адміністрації по Миколаївській області, до речі, тривалий час не можуть обрати керівника. І Сальніков ретельно почав готуватися до конкурсу і восени 2019-го був призначений на посаду. Гончар, дізнавшись про це, подзвонив і привітав Сальнікова і сказав, що приїде зустрітися.
Як виявилося, Гончар вважав призначення Сальнікова на посаду в Миколаївське управління ДСА своєю заслугою.
— Він почав мені казати, що дуже багато часу, дуже багато сил витратив, «я маю дуже гарні відносини з членами ВРП, це дуже впливові люди». «Тому я тобі не казав, але якось тобі допомагав». Для мене це було дуже дивно, тому що я взагалі цього не відчував.
У 2020 році Сальніков захворів. Оскільки операцію йому могли провести тільки в Києві, то довелося б іти на тривалий лікарняний. У цей час він звернув увагу, що ВРП на три місяці шукає тимчасово виконуючого обовʼязки голови Державної судової адміністрації, який буде займатися міжнародною діяльністю. Був ковід і Сальніков пройшов конкурс за спрощеною процедурою. Почав працювати і одночасно лікуватися.
Сальніков затримався на новій посаді і ВРП продовжувала його повноваження кожні три місяці. Проживаючи в Києві, він бачився із Гончарем, який, за його словами, постійно нагадував про свою допомогу і намагався викликати в Сальнікова почуття, що він його боржник. У листопаді 2021 році Сальніков виграв конкурс на посаду заступника голови ДСА зі строком повноважень 5 років. Саме після цього Гончар, начебто, активізувався.
— Почав мені телефонувати, почав приїжджати, казати, як він допомагає. Почав набиватися в друзі і казати: «Дивись, все що зроблено, все завдяки мені. Я тебе познайомив із Князєвим. Я спілкуюся з членами ВРП». Але ніколи не повідомляв якісь подробиці.
У 2022 році почалася повномасштабна війна і, як каже Сальніков, він єдиний із керівництва судової адміністрації залишився у Києві, коли інші працювали дистанційно. Але виникла проблема із продовженням повноважень виконувача обовʼязків голови ДСА. Вища рада правосуддя не могла це зробити, не маючи повного складу. Розробили законопроєкт і голову Верховного суду Князєва наділили правом призначити голову ДСА.
— У 2022 році Гончар почав приходити з незрозумілими пропозиціями. Я вважаю, навіть говорити соромно. Прийшов і почав казати, як можна взяти участь у тендерах без «Прозоро». Я йому сказав, що це неможливо. І, до речі розповів, що Державна судова адміністрація самостійно взагалі нічого не проводить… Наступна зустріч мене взагалі шокувала. Прийшов і сказав: «В мене таке є прохання: знести суд, на цьому місці побудувати будинок і розмістити суд, ще якісь приміщення будуть продаватися, якісь квартири…» Для мене це жахіття. На той час я зрозумів, що в Гончара дійсно щось із головою. Але я так дуже скептично до нього відносився, тому що він постійно ходив із купою охорони, постійно приїжджав на автівках, які, він казав, коштували до 20 мільйонів гривень. Десь я вважав, що з головою, може, є певні якісь там проблеми. Я почав трошки уникати спілкування з ним, десь слухавку не брати, як він каже, проявляти неповагу до нього. Після цих подій він просто скаженів, приїжджав і вважав, що я щось йому винен (…) Постійно приходив з якимись пропозиціями. Його пропозиції були настільки брєдові, що я вирішив, що просто не буду брати слухавку.
У 2022 році Гончар якось зателефонував і сказав, що в дуже тяжкому стані у лікарні і може навіть померти, говорив, що не може самостійно пересуватися, а тільки на візку. Сальніков кілька разів приїздив і каже, що на прохання Гончара допоміг фінансово.
Одужавши, восени того ж року, Гончар приїхав до Сальнікова і завів мову про судову справу «Форватер Плюс».
— Почав казати, що нього є якісь там певні товариші, є якісь потужні підприємства, почав пропонувати десятки тисяч доларів надати, щоб цю справу вирішити. Але як саме вирішити, він мені не казав.
Сальніков запевняє, що відмовився допомогти Гончару в цьому питанні, але той і далі приїздив, знову пропонував кошти щодо «Форватер Плюс» і по інших питаннях. Сальніков каже, що натомість радив йому звертатися до юристів. Тоді Гончар заговорив про відкриті стосовно нього кримінальні справи, що Сальніков і тут не хоче йому допомогти, тоді як він у тяжкий час прийшов йому на виручку. Гончар вголос розмірковував про мобілізацію, щоб призупинити свої кримінальні провадження. Іншим разом Гончар розповів про Горецького як людину, що створює йому купу проблем і просив Сальнікова втрутитися, можливо, через правоохоронні органи. Сальніков переконує, що вкотре відмовився, бо він віруюча людина і не розуміє, як можна створювати комусь проблеми.
Гончар побачив у соцмережах, що голова ДСА дарував автомобіль військовому батальйону «Феміда». І запропонував, щоб Сальніков купив і йому автомобіль, щоб він поїхав на передову. Гончар казав, що коли хтось із військових спробує у нього як рядового забрати це авто, то він завжди зішлеться на впливового друга-високопосадовця. Сальніков заперечував, зіславшись, що не має грошей купити Гончару машину. Тоді Гончар почав запитувати, скільки коштує така машина. Сальніков відповів, що 5 тисяч доларів і ще 2 тисячі обладнання.
У середині лютого 2023-го Гончар, зі слів Сальнікова, зателефонував і звинуватив його у невдячності, бо він не привітав його з днем народження. Сказав, що їм треба зустрітися, щоб відсвяткувати. При зустрічі Гончар вкотре говорив, що шукає гроші, аби піти на фронт, показував йому якісь «справи» і скаржився на скрутне матеріальне становище.
На початку березня 2023-го Сальніков приїхав у ресторан «Прага». Він був із колишньою дівчиною, сподіваючись, що так зустріч із Гончарем буде коротша. Але саме на цій зустрічі Гончар і передав йому гроші. Як запевняє Сальніков, це було несподіванкою.
За версією Сальнікова, коли він відмовився купувати автомобіль для Гончара, то останній запропонував, що сам знайде благодійників, які дадуть гроші. А Сальніков лише має підшукати таку машину, як треба, адже він раніше купував подібну автівку батальйону «Феміда». Сальніков наполягає, що 5 березня 2023-го в ресторані «Прага» Гончар передавав йому гроші саме на придбання машини.
— Я для себе чітко зрозумів, що це питання за автомобіль. Бо за «Форватер плюс» він уже не згадував. І коли згадував за «Форватер плюс», то пропонував величезні кошти. Далі він каже: «Ти там є чи немає?». Він казав, що там треба дообладнати автомобіль. То я зрозумів, що це ті кошти, про які я сказав, що, можливо, в мене не буде такої можливості допомогти, але я буду намагатись. Далі я йому кажу: «Я пішов поговорив, хоть і брата нєт. Ми там можеш здєлать всьо за пятьорочку». Я постійно (нерозбірливо — ред.) представнику батальйону «Феміда». Ви можете бачити це у ЗМІ. Вони постійно знаходились у Херсоні і я називав його братом, побратимом, коли ми зустрічалися (…)
6 або 7 числа мені зателефонував Гончар. У нас відбулася зустріч і Гончар почав зразу казати по справі «Форватер плюс». Але я йому сказав: «Ми з тобою розмовляли на автомобіль». Він промовчав, сказав: «Автомобіль треба буде купувати». Почав чітко казати про «Форватер плюс», що я можу свої звʼязки підключити, що треба цю справу вирішити. Тиск був просто шалений. Я бачив, що він був у дуже нервовому стані, у нього тряслись руки. Тоді я для себе прийняв рішення, що буду на ходу вигадувати, справу «Форватер плюс» розглянуть і я скажу, що не зміг нічим допомогти. І, до речі, сторона обвинувачення підтверджує, що по справі «Форватер плюс» я ні до кого не звертався.
Але машину так і не придбали. Як пояснює Сальніков, він бачив, що Гончар не їде на фронт і щодня перебуває у Києві. Гончар дав Сальнікову контакти військової частини, якій треба було передати машину для нього. Помічниця голови ДСА не змогла додзвонитися у цю військову частину, щоб уточнити яку саме машину потрібно. А пізніше Гончар взагалі сказав повернути кошти, бо автомобіль вони куплять самостійно. Сальніков доручив зробити це своїй помічниці. Остання як свідок у судовому засіданні повідомила, що 24 травня 2023-го передавала пакунок невідомому чоловіку «на машину для ЗСУ». 14 липня того року Гончар почав дзвонити Сальнікову і вимагав терміново зустрітися. У салоні машини Гончар почав казати, що потрібно повернути гроші по справі «Форватер плюс», бо багато людей її вирішувало, багато по ній говорилося, а результату немає. Сальніков стверджує, що не розумів про що йдеться і відповів, що гроші за машину вже віддав. У присутності Гончара він зателефонував своїй помічниці і по гучному звʼязку попросив підтвердити повернення грошей «на автомобіль для ЗСУ».
Почувши про зникнення грошей, сам Сальніков у правоохоронні органи не звернувся. Мовляв, якщо винен помічник Гончара, який не доставив гроші, то нехай сам Гончар із цим розбирається. Але сьогодні Сальніков упевнено заявляв, що Гончар украв кошти НАБУ, які передавалися для документування злочину.
— Гончар мав певні мотиви звернення до НАБУ. Перший, як він сам визнає, — це війна з Горецьким. Він мене просив, щоб я також став на його бік і почав воювати з Горецьким, я йому відмовив. Він вважав, що познайомив мене з Князєвим і з Горецьким і його боржник. Були такі випадки, коли він приходив і казав, що навіть щось і витратив і якісь обовʼязки у нього є і їх потрібно вирішувати, але як саме не конкретизував. Гончар завжди намагався отримати якийсь зиск від спілкування зі мною, але нічого не отримав і це дуже його дратувало (…) У нього було багато кримінальних проваджень і це (звернення до НАБУ — ред.) для нього був певний захист. Бо іншим способом захищатися він не міг.
Справу «Форватер плюс» Гончар у розмовах із Сальніковим, до речі, згадував як другорядну, постійно кажучи, що має «головне питання» (йдеться про справу в Великій палаті Верховного суду, у корупційному вирішенні якої звинувачують Князєва — ред.).
Сальніков підтвердив, що у 2021-2022 роках уже чув про кримінальні справи Гончара, у тому числі від Горецького, який радив не спілкуватися з ним. Сьогодні він називає великою помилкою, що не обірвав контакти із Гончарем. Пояснює, що лише уникав розмов і сподівався, що Гончар сам відстане. Бачив, що той постійно їздить охороною. Каже, що не боявся Гончара, але припускав, що «якийсь негатив він може зробити». Не знав, що очікувати від такої людини.
Відповідаючи на запитання прокурора, Сальніков підтвердив, що не наважився звернутися у правоохоронні органи з приводу Гончара. Каже, що не хотів зашкодити своїй репутації і остерігався чергового скандалу довкола судової адміністрації.
19
0
20
20
